Взагалі-то, Володимир Павлович Собченко – справжня волейбольна легенда українського волейболу, причому, в різних його (волейболу) «іпостасях». У нас ще буде час та нагода про них («іпостасі») поговорити, а сьогодні хочу (з повинною головою) визнати свою глибоку провину, бо цей матеріал мав побачити світ ще 13 місяців тому, коли подія, про яку я хочу розповісти, виповнилося рівно 40 років. У моєму віці потрібно не тільки вживати певні напої (як-то «гінкго білоба»), а й десь занотовувати інформацію про «людей, події та факти». Та все же, як-то кажуть, краще пізно, аніж – ніколи. Тим більше що «Павлович», як ніхто, на це заслуговує.
Отже, перед нами фото справжнього артефакту з історії українського волейболу. 1 листопада 1983 року Комітет з фізичної культури та спорту тодішнього СРСР своїм наказом присвоїв звання «Судді по спорту всесоюзної категорії» вінничанину Володимирові Собченку. «Ціна питання» на той час була такою, що подібну категорію в Україні отримували буквально одиниці. За моєю інформацією Володимир Павлович був останнім з волейбольних суддів Вінниччини, які отримали «всесоюзну категорію». Та й, взагалі, був одним з небагатьох вінничан, що отримав таку категорію.
Приємно і почесно, що Володимир Павлович й досі залишається у волейболі. Зовсім нещодавно він працював головним суддею (чи-то технічним делегатом) групового турніру національної першості серед юнаків 2010 року народження, який відбувся 7-10 листопада 2024 року у Вінниці. Він також є головним суддею «Чемпіонату Вінниці-2025» серед жіночих команд, працює суддею на матчах «Волейбольної Ліги Поділля-2025», юнацьких чемпіонатів Вінниччини, передає свій багатий досвід молодим арбітрам.
А ще, іноді – під час дружніх післяматчевих чаювань – ділиться і зі мною історіями зі свого волейбольного життя про «Людей, події та факти». Тіко встигай занотовувати… Що я часто-густо не встигаю. А маю встигати, бо то – наша велична історія.
(Далі – буде)
Олександр Мазан, 25 листопада 2024
